Дві відібрані форми, A і B, на кожній із дванадцяти конфігурацій. Порожні панелі, справжній код: бульбашка й хвостик малюються тими самими функціями, що й на сторінці. Рожева крапка — маркер між очима, рожеве коло — межа зупинки, сірий прямокутник — вільна зона, яку сценарій звелів лишити під текст. Пропорції кадрів узяті з розподілу випуску, а не вигадані: 1×1, 3×1, 2×1 і 3×2 — це 93% усіх дев'яноста одної панелі. Форма гарна там, де її намальовано, нічого не обіцяє на решті одинадцяти — саме це тут і перевіряється. Випадок, який виглядає неправильно тут, неправильний і в коміксі.
Звичайна репліка.
Звичайна репліка.
Звичайна репліка.
Тоді хвостик угору.
Тоді хвостик угору.
Тоді хвостик угору.
Через увесь кадр.
Через увесь кадр.
Через увесь кадр.
І назад.
І назад.
І назад.
Навскіс.
Навскіс.
Навскіс.
Тісно.
Тісно.
Тісно.
Так не можна.
Так не можна.
Так не можна.
Здалеку.
Здалеку.
Здалеку.
Униз надовго.
Униз надовго.
Униз надовго.
І вгору.
І вгору.
І вгору.
Через рамку.
Через рамку.
Через рамку.
Перший.
Другий.
Перший.
Другий.
Перший.
Другий.
Усе, що сітка ще дозволяє. У випуску кожна трапляється раз чи два, тому їм вистачає однієї розкладки — балун згори, персонаж під ним. «Раз» це не «ніколи»: форма, яку ніхто не малював на розвороті 3×4, там нічого не обіцяє.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.
Репліка згори.